Занедбані парки Запоріжжя: як місто втрачає свої зелені зони (частина 1)

Запоріжжя щорічно входить до десятки міст України з найбруднішим повітрям. Проблеми екології у містах частково покликані вирішувати парки та сквери. 

Зелені зони – це також чудове місце для проведення дозвілля для міського жителя, око якого втомлюється від “пейзажів” будівель, бетону та асфальту. Цікаві дитячі майданчики у парках можуть бути вдалою ідеєю для відпочинку сім’єю.

Якщо ж облаштувати у парках місця для занять спортом – вони стануть точкою тяжіння для людей, які люблять проводити вільний час, дбаючи про своє здоров’я. Навколо такої людської активності може зорганізуватися і дрібний бізнес – продаж їжі, розважальних послуг, проведення лекцій, міських свят або творчих заходів. Парки з розвиненою інфраструктурою – це також потенційна приваба для туристів.

Тобто, доглянуті зелені зони – це не тільки великий крок до покращення якості життя мешканців, а й потенційні точки зростання економіки міста.

Втім більшість центральних парків Запоріжжя нині занедбані, а плани влади на їх відновлення залишаються на рівні напівзабутих обіцянок.

ЗНИЩЕНИЙ СКВЕР

На фото нижче – розлогий сквер, який облаштували у центрі міста, між торговельним центром “Україна” та обласним цирком. 

Цей сквер з’явився у радянські часи і початково отримав назву імені 50-річчя СРСР. Пізніше, вже за часів незалежної України, у ньому вирішили встановити невеличкий пам’ятник – на на честь голови Запорізького міськвиконкому Валентина Яланського. Лише через одинадцять років, у 2016-му, сквер офіційно отримав нинішню назву – імені Яланського.

За роки свого існування сквер обріс деревами, були тут непогано доглянуті клумби, традиційні застарілі лавочки, освітлення, місцями потріскана плитка. Сквер потребував незначного ремонту, але як місце перепочинку – виконував свою функцію. 

Але так було лише до 2018 року: допоки місцевий політик (а нині нардеп від партії “ОП-ЗЖ”) Володимир Кальцев не заявив про будівництво на цій території торгово-розважального комплексу.

Тоді з’ясувалося, що міська влада ще 2009 року віддала землі скверу (загальною площею 3,7 га)  в оренду ТОВ “Ленд Дівелопмент”, пов’язаною з Кальцевим. У квітні ж 2018 року на цій підставі посадовці дозволили фірмі спилити понад 500 дерев на цій території. 

Запорізька громадськість виступила проти будівництва торгового комплексу на місці скверу і неодноразово блокувала будівництво. Втім, за мовчазної згоди влади, влітку того ж року будівельники зрубили дерева, зняли плитку та прибрали лавочки. 

Відтоді ця територія фактично перетворилася на пустир.

Нині сквер Яланського виглядає занедбано. Він продовжує нагадувати територію під будівельний майданчик. Від десятків лавочок, пишних клумб та дерев – майже нічого не залишилось.

Натомість у сквері розкидане сміття, замість облаштованих доріжок – пісок, а посередині замаскували під навколишні ландшафти – тематичний туалет.

Нині про назву та нещодавнє призначення цієї території нагадує лише та сама пам’ятна дошка, встановлена на на честь голови Запорізького міськвиконкому Валентина Яланського. Хоча цю територію тепер деякі вже називають пустирем ім. Кальцева

Фінансувати будь-які роботи у цьому сквері міська влада не буде. Бо поки ця територія офіційно знаходиться в оренді у структур, пов’язаних із Володимиром Кальцевим,  правоохоронці можуть розцінити вкладання міських грошей у розвиток скверу як їх нецільове використання. Водночас будь-яких прагнень щодо повернення цієї ділянки місту представники Запорізької міської ради жодного разу публічно не виказали

Зараз ситуацію намагаються покращити активісти. Вони періодично висаджують у сквері нові дерева й намагаються повернути цю територію місту через суди.

Юридичні суперечки з ТОВ “Ленд Дівелопмент” точаться ще з 2018 року. Активісти намагалися скасувати договори оренди землі, окремо – дозволи на підготовчі будівельні роботи та рішення виконкому про спил дерев.

Позов щодо спилу дерев активісти подали через декілька днів після ухвалення відповідного рішення запорізьким виконавчим комітетом. До суду звернулися від імені Ігоря Лукашенка – голови ГО “Запорізький автомайдан”, який водночас живе у будинку поряд зі сквером Яланського. 

Нещодавно у цій справі поставив крапку Верховний суд України. 27 жовтня активістам відмовили у скасуванні рішення виконкому. 

Втім інші судові процеси ще тривають. 

“Це не всі позови щодо будівництва у сквері Яланського. Нині у судах розглядають ще 4 справи, в яких активісти намагаються оскаржити погоджувальні документи для проведення робіт у сквері”, – розповідає правозахисник і юрист у цій справі Денис Тарасов.

Він додає, що рішення і про виділення землі, і про роботи у сквері влада ухвалювала з грубими порушеннями. Щодо самого будівництва зазначає: 

“Кальцев насправді там нічого не збирався будувати, бо він не інвестор. Він хотів отримати землю і продати її. У 2013 році, здається, вже було оголошення про продаж цієї земельної ділянки за 25 мільйонів доларів. Схема такого продажу не є складною: фірма-орендар землі офіційно б змінила власників і таким чином нові власники підприємства отримали б у користування вказану земельну ділянку. А от що б на ній будували і як розпорядилися – невідомо. 

Приклад руйнування скверу Яланського змусив нас замислитися про долю інших “зелених острівців” міста. Тож ми вирішили їх проінспектувати. 

ПРОГУЛЯНКА ЦЕНТРОМ

Так, ще однією центральною парковою зоною Вознесенівського району є парк “Трудової слави”. Він розташований поряд з бульваром Шевченка, його територія – понад 14 гектарів.

Цей парк умовно можна поділити на дві частини. У нього є “фасадна” частина, яка виходить на проспект Соборний та будівлю мерії. Тут все відремонтовано: доріжки показово викладені плиткою, рослини доглянуті, встановлено гарне освітлення.

Є і друга частина, непоказова, яка знаходиться ближче до вулиці Перемоги. 

Вже там можна побачити занедбані сходи та заржавілі ліхтарі, що давно не виконують свою пряму функцію. Є там і зруйнований фонтан.

Також ми помітили тут захаращені доріжки та дитячий майданчик. Окрім того, вже доволі довгий час “окрасою” парку є ось така закинута споруда. 

У парку “Трудової слави” з кожним роком все більше руйнується й будівля колишнього ресторану “Росія”. Цей ресторан відкрили у 1974 році і згодом він став одним з найпопулярніших у місті. Проіснував до 1992 року, а потім його приватизували. І після цього заклад більше не запрацював.

За даними з держреєстру нерухомості, співвласницею цієї будівлі через ТОВ “Фірма Антія” є  дружина колишнього запорізького смотрящего Євгена Анісімова.

Виявилося, що планів на облаштування цієї території парку у міської влади поки немає. У відповіді на інформаційний запит нам повідомили, що фінансування будь-яких будівельних робіт у цьому році не передбачалося

А поки грошей на відновлення парку немає, його територію потроху передають в оренду.

Так, минулого року міськрада віддала у користування на 10 років у частині зеленої зони ближче до вулиці Перемоги ділянку площею 0,1 га. Її передали Роману Работенку з призначенням – для розташування підземних туалетів з пунктом надання першої медичної допомоги”. 

Офіційно, відповідно до рішення влади, на цій землі мали реконструювати підземний туалет і облаштувати медпункт. Але замість реконструкції громадської вбиральні виросло будівництво незрозумілого об’єкту – аж у шість поверхів.

Наразі повний тезко Романа Работенка вказаний фізичною-особою підприємцем, основний вид діяльності якого – “роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах”. Свою підприємницьку діяльність він зареєстрував 2003 року у Василівці (Запорізька область). Окрім того Работенко вказаний власником ПП “Ерманс”, за адресою реєстрації якого у Василівці нині знаходиться клініка “Престиж”

У Фейсбуці ж підприємець вказав, що є директором запорізької клініки естетичної медицини та пластичної хірургії “Віднова”. Головним лікарем цієї клініки вказується його дружина Світлана

Варто зазначити, що сайт клініки “Віднова” тематично нагадує сайт клініки “Престиж”, а вказані на обох інтернет-ресурсах ліцензії на медичну практикуспівпадають. Щодо “Віднови” – у Запоріжжі розташовується кілька філій цієї клініки за різними адресами.

Тож ми звернулися до медзакладу за коментарями щодо комерційного будівництва у запорізькому парку. Там у телефонному режимі повідомили: для отримання відповідей від директора варто звернутися письмово. Жодної інформації на надісланий лист ми поки не отримали, але у разі відповіді – вона буде додатково опублікована.  

Тож поки можна зробити висновок, що частину центральної паркової зони Запоріжжя невдовзі займе медцентр (або просто офісна будівля). У Запоріжжі за такою, “туалетною схемою”, звели вже не одне громіздке приміщення.

Варто додати, що 0,03 га землі поряд із цим будівництвом з боку вулиці Михайла Гончаренка значаться відведеними під автостоянку. 

ПАРК РОЗРЯДЖЕНИХ “ЕНЕРГЕТИКІВ”

Найбільше ж зруйнованих парків – у Дніпровському районі міста. Наприклад, там вже довгий час занепадає парк Енергетиків, який знаходиться поруч із бульваром Вінтера. До 2006 року цією зеленою зоною опікувалося ВАТ “Запоріжжяобленерго”, а надалі територію передали громаді.

Минулого року поряд з парком відремонтували Правобережний пляж, ремонт обійшовся місту у 60,5 мільйона гривень. Влада навіть використовувала цю реконструкцію у своїй минулорічній передвиборній кампанії, помістивши фото нового пляжу на рекламні плакати.

Ба більше – у гонитві за політичними балами, Володимир Буряк публікував у вересні 2020 року на своїй сторінці й проєкт реконструкції парку Енергетиків та площі перед ним. Обіцяв – роботи почнуть у 2021 році.

Вибори пройшли, а про парк посадовці забули. Мешканці Бородінського району змушені добиратися до нового пляжу через нетрі.

Нині на території парку й досі можна побачити зруйнований фонтан.

Залишки будівлі колишнього літнього кінотеатру.

“Прикрашають” парк й понівечений спортивний майданчик та занедбана дитяча зона.

Тут також стоїть захаращена будівля, в якій ще не так давно тренувалися боксери.

У парку також проглядаються залишки історичної бруківки, яка раніше вела до зниклого селища Айнлаге (Старий Кічкас).

Краєзнавці зверталися до влади з пропозицією зберегти цю бруківку та включити її у новий туристичний маршрут. Також встановити вздовж доріжки інформаційні стенди. Влада поки не реагує. 

“Запорізький проєкт розслідувань” надіслав запит до Запорізької міськради, щоб дізнатися про плани щодо ремонту цього парку. Посадовці відповіли – поки на ці цілі гроші виділяти не збираються.

Натомість частину території цього парку знову-таки передали в оренду. 

Зокрема, ще з 2007 року 1 гектар парку перебував у користуванні ТОВ “Медична клініка “Вілс” – тоді влада віддала фірмі землю в оренду з цільовим призначенням “для розташування спортивного комплексу”. 

Скасувати рішення посадовців про передачу ділянки в оренду намагалася прокуратура у судах (зазначаючи, що це земля рекреаційного призначення) – проте безуспішно. 

А кілька років тому, 2019-го, Запорізька міська рада вирішила продовжити договір оренди з фірмою – на 10 років. Рішення ухвалювалось гуртом з іншими земельними питаннями – їх депутати затвердили одним “пакетом”. 

Бенефіціаркою ТОВ “Медична клініка “Вілс” зараз вказана Юлія Гуназа, повна тезка якої також значилась заступницею голови правління з фінансових питань ПАТ “Запорізький абразивний комбінат”. 

“НІЧИЙНИЙ” КЛАПТИК ЗЕМЛІ

Друга занедбана зелена зона Дніпровського району – це парк ім. Сагайдачного, який розташовується біля БК “ЗАлК” на пр. Металургів, 1 (колишній парк ім.Кірова). 

Зараз цей клаптик землі вже важко назвати парком. На вході відвідувачів зустрічають розвалини, які колись були парканом.

Всередині з підручних засобів містяни облаштували територію для занять велоспортом. 

Проходжуючись цим парком, ми не помітили жодної лавки, дитячого чи спортивного майданчика, взагалі будь-якої інфраструктури для відпочинку чи проведення дозвілля.

У парку багато сміття. Видно, що комунальники за ним не доглядають. Періодично тут прибирають лише волонтери. 

Загалом парк ім. Сагайдачного – це пустка та моторошне місце. 

За прикладом парку Енергетиків, частину цієї зеленої зони місто віддало в оренду. 

Так, ділянку парку площею 1,2 га 2019 року отримала у постійне користування Українська греко-католицька церква – для розташування храму. Там вже звели каплицю

Орендарем ще 1 гектару паркової землі стало ТОВ “Запорожинвестстрой”. Фірмі надали право користуватися землею ще 2007 року – строком на 19 років. Співвласника цієї фірми Саркіса Міразізяна раніше відносили до бізнес-партнерів колишнього мера Судака Володимира Сєрова

Фірма отримувала цю ділянку з цільовим призначенням “для розташування торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу”.

Цікаво, що за умовами передачі землі в оренду, підприємство мало виконувати “комплексний благоустрій та озеленення території парку”. У результаті ж вийшло, що це захаращена покинута територія з можливістю забудови.  

Міська влада на благоустрій хоча б частини паркової зони гроші виділяти не збирається. 

ПАРК ІМ. ПЕРШИНА

Є у Дніпровському районі й ще одна зелена зона, яка завжди була улюбленим місцем відпочинку для жителів поряд. Це парк на вул. Сергія Синенка (або ж парк “Кремлівський”, що навпроти палацу культури “Запорізького трансформаторного заводу”). 

На перший погляд цей парк виглядає не так вже й погано. Тут є огороджений футбольний майданчик. Також встановлені нові тренажери.

Ми помітили й непогану ігрову зону для дітей. 

Проте так не скрізь. Відвідувачі можуть побачити традиційні для запорізьких парків – діряві лавки. Такі ж традиційні – сплюснуті смітники. Також можна наштовхнутися на розібрану плитку. Місцями покриття немає взагалі. 

Є багато вільної території, яка не використовується і хаотично заростає зеленню, а також залишки старих будівель. 

Раніше повідомлялося, що цей парк був в оренді. Орендарем виступав колишній депутат Запорізької міської ради Євгеній Першин, а точніше – його підприємство «Інженерно-будівельне підприємство «Форт»

Сам Першин розповідав, що доглядав за цим парком щонайменше 14 років: встановив лавочки, урни, облаштував дитячий та спортивний майданчики. 

Ми ж знайшли архівне рішення міськради, відповідно до якого фірмі визначили символічну плату за користування парком – 1 гривню на рік. 

Та на початку 2020 року з’ясувалося, що у орендаря забракло грошей на утримання парку. Звідти почали вивозити дитячі гірки та інший інвентар.

“Ситуація наступна — у орендаря коштів на розвиток парку немає і він з кожним роком занепадає ще більше. Тому було прийнято рішення передати парк на баланс “Титану” (міське комунальне підприємство.- ред.), щоб його привели до ладу. А далі буде прийнято рішення, щодо його розбудови та реконструкції…”, – прокоментував тоді мер міста Володимир Буряк

У січні 2020 року зелену зону за рішенням виконкому повернули Запоріжжю. 

Нині щодо планів з відновлення парку нам повідомили: коштів на облаштування зеленої зони поки не виділяли, водночас міськрада цього року завершила підготовчі роботи – виготовила проєктно-кошторисну документацію на майбутню реконструкцію парку.

У системі закупівель “Прозоро” ми знайшли одне з замовлень на проєктні роботи – 852 тисячі гривень.

Цього року публікувалися й ескізи проєкту. Але цей проєкт не сподобався громадськості й  активісти робили спроби його скорегувати.

Поки ж вирішується питання щодо майбутнього вигляду парку, територію навколо нього приватизують. 

На карті позначена територія парку та приватна ділянка Світлани Першиної

Зокрема, вісім ділянок біля парку нині вже значаться як землі приватної власності. 

Так, земля опинилась у володінні Клари Суркис (0,09 га), Габіба Гасанлі (0,07 га) та Михайла Фрідлянда (0,09 га) – їм надали ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків. На двох ділянках нині зведені житлові будинки – вони розташовуються безпосередньо на краю парку. На третій ділянці знаходяться гаражі.

Один з власників ділянки з будинком – Габіб Гасанлі – виступав бізнес-партнером Євгенія Першина у фірмі “Дніпровська технічна компанія”.

Ще 5 ділянок біля парку віднесли до категорії земель сільськогосподарського призначення. Їх офіційно віддавали у приватну власність – для ведення індивідуального садівництва. 

З таким призначенням землю передали, зокрема: Світлані Романовській (0,08 га), Лідії Васильєвій (0,03 га), Наталії Добровольській (0,04 га), Володимирові Сухарю (0,1 га) та Світлані Першиній (0,08 га). 

Вони отримали землю як члени садово-городнього кооперативу “Чародійниця”, яким до 2019 року керував Євгеній Першин. 

Останні 2 рішення щодо передачі землі у приватну власність ухвалили на початку цього року:

Зокрема, відповідно до рішення міськради від 27 січня 2021 року, ділянку площею 0,08 га отримала Світлана Першина, дружина Євгенія Першина

Тож орендар пішов з парку не з пустими руками. 

МІСТУ – ВІД “МОТОР СІЧІ”

Схожи ситуація із поверненням парку у власність громади відбулась у Шевченківському районі. Там знаходиться парк ім. Шевченка – поруч зі Свято-Андріївським собором (між проспектом Моторобудівників та вулицею Круговою).

Цей парк до кінця 2019 року знаходився на балансі “Мотор Січі”, яке мало за ним доглядати. Потім підприємство відмовилось від такої “соціальної функції” і передало зелену зону на утримання місту.

Коли парк передавали громаді Запоріжжя, в ньому обліковувалось приблизно 500 дерев, чагарники, декілька десятків урн та стільки ж лавочок і невеликий дитячий майданчик (три гойдалки і сходи).

Запорізька міська рада згодом запланувала тут реконструкцію і навіть провела відповідний тендер. Наприкінці 2020 року закупівлю сумою 18,9 мільйона гривень виграло ТОВ “Співдружність Авіа Буд”, співвласницею якого у 2019 році вказувалась Олена Богуслаєва, дружина президента АТ “Мотор Січ” В’ячеслава Богуслаєва. 

За гроші з бюджету фірма мала до кінця цього року збудувати роллердром (скейт-парк), облаштувати дитячий майданчик, провести зовнішні мережі електроосвітлення. Також виконати роботи з озеленення (посів газону, висадження дерев та кущів), встановити автоматичний полив, обрізати дерева.

Втім згодом сторони затвердили новий графік робіт. Так, “Співдружність Авіа Буд” мало цього року використати на реконструкцію 8,4 мільйона гривень. А решту робіт – закінчити 2022 року. 

Ми побували в цьому парку і знайшли місце, де мали кипіти роботи. 

Зараз це лише огороджена територія, а за огорожею – тиша. Роботи там не ведуть.

Навколо паркану – занедбана територія, впале дерево та залишки інфраструктури.

Також поряд старий дитячий майданчик, який розділяє сусідство з рештками розпиляного дерева, купами землі та листя. 

Затримки у роботі пояснив голова Шевченківської райадміністрації Федір Маєр. За його словами, місту передали лише частину парку (3,4 га з загальної площі 5,2 га). Ця територія  входить до природно-заповідного фонду і до впорядкування земельних питань виконувати роботи тут неможливо. 

А поки посадовці вирішуватимуть земельні питання, частину коштів на оновлення цієї зеленої зони вже запропонували спрямувати на інші цілі – нанесення дорожньої розмітки. Така інформація була озвучена на засіданні депутатської комісії з питань ЖКГ.

НАРОДНА ОЦІНКА

Ми також вирішили запитати у запоріжців, що вони думають про нинішній стан міських парків та скверів. 

Надія: “Пів року тому відвідала наш “Дубовий гай” і хочу сказати, що тут можна було б зробити набагато кращий парк. Я трішки жила і у Києві, і у Львові, і навіть у Китаї. І ось після Китаю жоден український парк мене не вражає. Там існує своя “паркова культура” чи навіть скоріше “паркове мистецтво”. В Україні парками по суті ніхто не займається. 

Ось наприклад, зараз у “Дубовці” начебто почали ремонт і замінюють плитку. Але заміна плитки є нагальною необхідністю, а не майбутньою окрасою парку. А хотілося б побачити сучасний парк ”.

Андрій: “Останні кілька років я не жив у Запоріжжі і тому був трохи неприємно здивований, коли побачив наш сквер Яланського. Адже, коли я поїхав із Запоріжжя, там ще все було нормально. 

Проте зараз він виглядає жахливо. Те ж саме можна сказати і про “Дубовий гай”. 

Раїса: Пам’ятаю ще ті часи, коли в парку Кірова була вишка – з неї ще стрибали парашутисти. Ще дуже гарним колись був парк Металургів – там і цирк, і танцювальний майданчик розташовувались. Зараз вони, на жаль, вже не працюють. 

Також непоганим місцем відпочинку був сквер на Павло-Кічкасі біля клубу Горького. Та зараз там все занедбане. 

Максим: У порівнянні з минулими роками запорізькі парки все ж почали приводити до ладу. Нещодавно, наприклад, проходив повз “Алеї троянд” – гарно зробили. Почали вже, слава богу, думати як привести парки до нормального вигляду. 

Загалом, найкращим би зараз назвав парк Гагаріна на Космосі (Комунарський район Запоріжжя, – ред.)- його класно зробили. 

Найбільше ж занедбаним мені завжди здавався сквер Яланського – там постійно гуляли безхатченки, був такий собі андеграунд. В “Дубовому гаю” теж вже давно нічого не робили. Можна було б, наприклад, там атракціони оновити. 

Віктор: Для мене колись найкращим парком міста був парк Металургів – там був цирк, в якому виступав навіть Нікулін. Ще парк Енергетиків, біля якого є пляж –  ми раніше ходили туди купатися. У самому парку розташовувалось колесо огляду, але його потім прибрали. Хороша була зона відпочинку. 

Також гарним місцем був парк Пушкіна – там також був і тир, і танцювальний майданчик. Особисто я колись працював на Алюмінієвому комбінаті, якому раніше належав парк Кірова  – також колись прекрасне місце відпочинку. 

А зараз з парками – ідіотизм. Той же сквер Яланського. Раніше це була зелена зона, а тепер збираються будувати ТРЦ, яких і так вже в місті наставили.

КІЛЬКА СЛІВ ВИСНОВКУ

У першій частині статті ми показали вам декілька парків, про існування яких влада забула. Парк “Енергетиків” та парк ім. Сагайдачного – це декорації для апокаліптичних фільмів. Дика природа тут взяла верхи над обіцянками “кращого майбутнього” влади кількох поколінь.

Місцеві посадовці не бачать захаращених пейзажів не тільки у відносно віддалених куточках міста, а й перед своїми вікнами. Показовий приклад цьому – парк імені “Трудової Слави”. Де “вилизаний” фасад контрастує з захаращеним задвірками, вінцем яких є шестиповерховий туалет-медпункт.

Влада може також з легкістю самовідсторонюватися від вирішення проблеми знищення зелених зон. Навіть якщо справа стосується скверу у центрі міста. Після протесту громадян та багаторічних спроб активістів захистити територію скверу ім. Яланського від забудови у судах, посадовці досі роблять вигляд, що пустельні ландшафти замість дерев, облаштованих доріжок, лавочок та клумб – це нормальний стан справ для багатотисячного міста.

Парк на вул. Синенка та парк ім. Т.Г. Шевченка – це приклади того, що запорізький бізнес з кожним роком відходить від соціальних функцій з утримання зелених зон і перекидає додатковий тягар фінансування на плечі міської ради.

Втім, навіть отримавши на баланс такі парки, влада погодовгу не може організувати на них будівельні роботи чи нормально провести громадські слухання майбутніх реконструкцій.

Замість післямови

Ми вже готуємо для вас другу (і заключну) частину статті про запорізькі сквери та парки. Незабаром опублікуємо її на сайті.

 Олег Шемчук, Ольга Приходько
Фото – Руслан Афончиков

 

Підтримати нас