Мер Мелітополя дав інтерв’ю після полону

Міський голова Мелітополя Іван Федоров дав інтерв’ю після полону.

Віповідне інтерв’ю взяло у мера видання “Настоящее время”.

Наводимо вам найцікавіші уривки з цього інтерв’ю.

Іване, що відбувалося з вами в полоні? Зеленський говорив про те, що вас катують.

— У полоні все було досить складно, складно емоційно, у камері, де мене утримували.

Де ви знаходились у якому населеному пункті?

— Я перебував у Мелітополі, у СІЗО міста Мелітополя. У камері, коли зі мною були переговори, коли від мене треба було щось отримати, часом було п’ять, шість, сім військових навколо мене зі зброєю. Вони мене руками не чіпали, але повірте, що сім людей зі зброєю, що знаходяться поруч, достатньо, щоб переконливо довести свою позицію. Або в сусідній камері когось катували – і були чутні ті крики, які точно психологічно тиснуть так, що це абсолютно точно можна порівняти з тиском, тортурами і так далі. Тому всі ці шість днів були досить тяжкі.

Ще раз хочу уточнити, чи вас не вивозили з Мелітополя? Ось ці всі розповіді, що вас у Луганськ відвезли і таке інше… Що це було за СІЗО, ІТТ якийсь?

— Це СІЗО міського відділу поліції.

А ви знаєте, хто там ще сидить у цих камерах? Це ті, хто сидів, коли місто було під контролем української влади?

— Ні, це СІЗО повністю під контролем російських військових, вони туди привозять абсолютно різний контингент. Привозять мітингувальників на вулицях та окремо намагаються донести їм позицію, чому їм не треба виходити на мітинги. Привозять, як їм здається, диверсантів, яких просто у темний час доби затримали у місті, яким намагаються прив’язати диверсії та затискають їм пальці у двері для того, щоб вони сказали, з якої вони армії. Це просто мешканці міста. Там є абсолютно різний контингент, і таким чином росіяни намагаються поставити свої порядки поліцейської держави в нашому демократичному українському Мелітополі.

Ще раз уточню: вас не били?

– Мене – ні.

Як думаєте, це через розголос навколо вас?

— Я впевнений, що це суто через розголос. За це я хочу подякувати вільній пресі, яка об’єктивно висвітлювала цю інформацію, політикам, які підняли це інформаційне повідомлення на найвищий світовий рівень. Я думаю, що тільки завдяки розголосу і пильній увазі цього питання мені вдалося залишитися цілим.

Ви кажете, що вони від вас у камері щось вимагали: що питали? Що хотіли отримати від вас?

— Від мене хотіли отримати заяву про звільнення, від мене хотіли отримати якісь документи на призначення якихось заступників, виконання якихось обов’язків. Але ці люди абсолютно безграмотні, не розуміють в українському законодавстві, що мер своїм розчерком пера не може звільнитися з роботи, що відставку мають прийняти депутати міської ради. Вони не розуміють, що міський голова не може призначити заступника, за це мають проголосувати депутати міської ради. Хотіли отримати це спочатку. Потім вони хотіли, щоб я дав вказівки команді, щоб вона продовжила працювати під російськими прапорами та з незрозумілими виконуючим обов’язки мера. Після цього вони хотіли, щоб я дав вказівку комунальним підприємствам продовжити працювати. Отакі були завдання. Їхнє завдання було одне: щоб я сидів у СІЗО, а місто жило своїм життям. А так не буде.

Ви підписали в результаті щось?

— Було підписано низку документів, які не несуть жодної юридичної цінності, але лише завдяки цьому і в тому числі завдяки цьому мені вдалося залишитися цілим у СІЗО.

Розкажіть, де ви зараз перебуваєте? Чи у безпеці ви зараз?

— Зараз я перебуваю в Києві, сьогодні я мав зустріч із президентом Зеленським, після цього ми обговорили всю поточну ситуацію, перспективи розвитку ситуації, і вже завтра я буду на території Запорізької області. Є певний план дій, який я за дорученням президента маю виконувати.

А сам обмін де відбувався? У Мелітополі?

— Ні, сам обмін відбувався у Василівському районі, поряд із Василівкою. Умовно на лінії розмежування, яку сьогодні контролюють Збройні сили України та збройні сили російської федерації.

Галина Данильченко, якщо я не помиляюся, називає себе в.о. мера Мелітополя. Як ви розумієте її рішення публічно заявити, що вона працюватиме з російською окупаційною владою?

— Моя чітка думка, що Галина Данильченко підписала смертний вирок. Я впевнений, що українська державність повернеться і суверенітет України знову переможе в місті Мелітополі, і їй не вдасться уникнути кримінального переслідування. А щоб їй уникнути кримінального переслідування, її позбавлять життя самі російські спецслужби. Вона про це, на мою думку, розуміє, але боїться сьогодні чесно в цьому зізнатися. Тому я так оцінюю рішення Галини Вікторівни – це самогубство.

Як багато серед депутатського корпусу людей, котрі вже підтримали Галину Данильченко?

— Із сорока двох – чотири.

Хто ці люди? Яка це партія?

– Партія “Опозиційний блок”, яка контролюється Балицьким Євгеном Віталійовичем, на сьогоднішній день депутатом обласної ради. Це чотири особи, які підтримали Галину Данильченко, із 42 депутатів.

Останнім часом “Запорізький проєкт розслідувань” має періодичні перебої в роботі сайту, тож підписуйтеся на наш телеграм: https://t.me/zr_info